16.03.2006 11:30

Бєлік у колесі долі

Олексій Бєлік у свої 25 років, як і раніше, асоціюється в більшості вболівальників нашого футболу зі словом «надія». Так часто буває, гравець, що показав себе в юному віці, відразу ж одержує важку валізу з написом «аванс», і повинен тягати його досить довго. Не кожний справляється з вантажем покладених надій. Не рідко футболіст проводить свої кращі сезони в 19-20 років, а потім перетворюється в тінь себе колишнього. По всякому буває, і не завжди навіть хтось у цьому винний. У відношенні Бєліка можна сказати так - чимало надій він вже виправдав (інакше б не писали ми про нього, як про гравця збірної України), але ми хочемо незмірно більшого. Хочемо не вимогливо, а просто, по-дружньому й щиро. Вболіваємо, одним словом.

Молодий талановитий донецький форвард Олексій Бєлік по-справжньому відкрився широким масам в 2001 році, коли юнацька збірна України взяла участь у фінальній частині відповідного Чемпіонату світу (а до цього та ж команда впевнено виступила на юнацькому чемпіонаті Європи - Бєлік на тому турнірі став кращим бомбардиром). Що ж стосується першості світу, то на тому турнірі, що проходив під знаком Аргентини, на фоні Хав'єра Савіоли й інших Андресов д'Алессандро важко було виділитися й залишити слід, але Олексію це вдалося. Двічі він вражав ворота супротивників ударами в падінні через себе - у Південній Америці це не могли не оцінити. Ну а наша країна була просто в захопленні від юного донецького хлопчика.

Довго ще потім у матчах чемпіонату України Олексій намагався вразити свій «велосипедний» удар, а коментатори, як заведені згадували той юнацький ЧС. Іноді виходило, але, прямо скажемо, не часто. Захисники нашого чемпіонату теж ті матчі дивилися й розійтися Олексію не давали.

Проте, Бєліку вдалося стати одним з кращих форвардів нашої країни (з місцевою пропискою) і навіть у засіяному легіонерами Шахтарі йому вдалося не загубитися. Олексій Бєлік - не найстабільніший футболіст і основу донецького суперклубу він штурмує поривами, час від часу. Залежить це звичайно, від довіри тренерів (яких при Бєліку змінилося чимало) і від травм. Але в кар'єрі Олексія були, прямо скажемо, досить вдалі сезони. Якщо в сезоні 2001/2002 (відразу після того самого юнацького ЧС) молодий форвард ще тільки стукався у двері основного складу (21 матч у першості країни, але тільки 3 з них він провів повністю, а в основному виходив на заміну - тричі Олексій встиг вразити ворота суперників, у тому числі забив «золотий» гол Закарпаттю, що принесло Шахтареві перший чемпіонський титул в історії клубу), то в наступному сезоні вже встановив свій особистий рекорд. В 28 матчах забив 21 гол - для наших країв, не розпещених форвардами-забивалами, це неординарний показник. У нас можна стати кращим бомбардиром першості й з куди більш скромною кількістю забитих голів.

А от після цього унікального для себе сезону Бєлік трошки збляк. У сезоні 2003/2004 тільки 11 матчів і 2 голи, у минулому сезоні справи пішли трохи краще (19 ігор, 5 голів). Втім від форварда настільки яскравого таланту ми очікуємо більшого.

Олексій Бєлік - досить оригінальний для нашого футболу форвард. За своїми фізичними даними (184 см) і вмінню вести силову боротьбу, Олексій цілком підходить під баскетбольне визначення «важкий форвард». У той же час, він досить швидкісний і технічний футболіст, здатний забити головою або просто виграти верхову боротьбу. Має непоганий удар, і не тільки «у падінні через себе». Загалом, Бєлік - форвард дуже непоганого рівня, а якби він ще й приклав певні зусилля, то й світовий рівень (вже переможений їм в роки отроцтва) був би не так далеко. Поки що в матчах Кубка УЄФА й Ліги чемпіонів Олексій не блищав - в 28 подібних іграх він відзначився лише тричі. Втім, справа не тільки в голах, користь (у тому числі й форвард) може приносити своїй команді й іншим діям. І Бєлік її приносить, інакше б не викликався Олегом Блохіним у національну збірну країни.

У збірній Олексій Бєлік почуває себе досить непогано. З однієї сторони він є першим запасним Андрія Шевченко (як тільки Шева з якоїсь причини пропускає гру Олексій виходить в основі - саме тому, що підходить під роль «важкого форварда», на що не здатні грати Воронін і Воробей, у яких свої достоїнства) з іншої досить добре справляється з тягарем відповідальності й вже встиг двічі відзначитися в 11 матчах за збірну. Звичайно, хотілося б побачити більш яскраву гру Бєліка в майці збірної країни, але для початку потрібно побачити цю гру в матчах чемпіонату України. А це, на жаль, трапляється не так часто, тому що Олексій Бєлік - талановитий, але нестабільний форвард.

Побажаємо стабільності Олексію скрізь і, насамперед (не будемо забувати про головну мету сайту), цим літом у Німеччині. Там Бєліку навряд чи буде надана головна роль, але не варто недооцінювати форварда, що виходить на заміну. Саме ці хлопці забивають переможні й іноді навіть «золоті» м'ячі.

Олексій Бєлік народився 15 лютого 1981 року. Форвард. Зріст - 184 см. Вага - 76 кг. Виступає за Шахтар (Донецьк). Провів більш ніж 100 матчів в українській вищій лізі (44 гола), 28 єврокубкових матчів (3 голи). Зіграв 11 ігор за збірну України (2 голи). 29 ігор (7 голів) за молодіжну збірну (U-21), 24 (17) - за юнацьку (U-18).

Для борьбы с «дедовщиной» партия ветеранов предлагает проверить все воинские части России Дорога в аэропорт Челябинска через путепровод закрывается Вертолётная площадка на территории центра досуга Качественная техника от машиностроительного завода «Злато-Прогресс» В Брянской области на покупку автобусов выделили 150 миллионов рублей

Лента новостей