Відкритий лист Юлії Тимошенко до Президента України Віктора Ющенка

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Я дізналася, що Ви як Президент України і Юрій Єхануров як в. о. прем’єр-міністра України визнали хибність угод, підписаних у Москві 4 січня, щодо так званих нових умов постачання газу в Україну. Добре, якщо влада зрозуміла, що подібна енергетична політика, яку намагалися нав’язати Україні, веде до загрози національній безпеці, а використання послуг напівкримінальних посередницьких структур шкодить міжнародному авторитетові нашої держави. Безумовно позитивним є те, що Ви продемонстрували готовність прислухатися до критики, зважати на думку світової громадськості та міжнародних експертів, які в один голос говорили про загрозу Україні. Але, на жаль, на процес усвідомлення витрачено півтора місяця, підписано документи, які тепер вже не просто змінити.
Зрозуміло, що будь-яке співробітництво із сумнівною компанією "РосУкрЕнерго" – велика ганьба для України. На моє глибоке переконання, підписання газових угод від 04.01.2006 року стало великою помилкою, і якщо Ви знайшли в собі мужність її виправити, – це заслуговує на схвалення.
Вважаю, що нова угода між Україною та Росією – це не угода про газ, а досконала система управління Україною з території Російської Федерації через потенційну боргову залежність, що може призвести до втрати стратегічних нафто- і газопроводів України.
Газові угоди, про які йде мова, викликали надзвичайно прискіпливий інтерес не тільки в нашому суспільстві, а й закордоном.
Щодня ми отримуємо все більше й більше інформації щодо суті газових угод та обставин, у яких вони були підписані. Аналіз цих повідомлень, які поширювалися у світовій пресі з приводу суті підписаних газових угод, дає підстави сумніватися, що Вам як Президентові України надавали повну й об’єктивну інформацію щодо їх характеру та змісту.
Я часто спілкуюся з людьми і хочу повідомити: у суспільстві склалась думка, що ці газові угоди були потрібні не Україні, а високопоставленим чиновникам, які зацікавлені в цих домовленостях особисто. В тому числі йдеться і про осіб, які раніше були близькими до президента Кучми Л. Д.
Аби народ України мав об’єктивну інформацію про причини укладання цих газових угод та про засновників сумнозвісної компанії "РосУкрЕнерго", необхідно дуже ретельно перевірити й оприлюднити всі дані про діяльність цієї компанії на українському ринку з 2004 року. Крім того, народу України необхідно відкрито і чесно сказати, що Росія не має технічної можливості припинити постачання газу в Україну.
Слід також розповісти суспільству, що Україна мала належним чином оформлені контракти, які забезпечували нашу країну природним газом за ціною 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів газу. Ця ціна була зафіксована у відповідних контрактах до 01 січня 2010 року. Контракти були належним чином оформлені, підписані повноважними особами, відповідали чинному законодавству України та міжнародно-правовим нормам, які регламентують правила міжнародної торгівлі.
На моє прохання, ще 19 січня 2006 року в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України була проведена науково-правова експертиза щодо відповідності угоди про врегулювання відносин в газовій сфері від 04 січня 2006 року чинному законодавству України. Передаю Вам висновки експертизи для невідкладного використання у роботі.
Згідно з висновками експертизи, на момент укладання газових угод від 04 січня 2006 року між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" діяли інші контракти та угоди, зокрема, контракт від 21 червня 2002 року і доповнення до цього контракту від 09 серпня 2004 року, відповідно до яких споживачі України були забезпечені природним газом за ціною 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів газу на період з 2005 по 2009 рік. Відповідно до укладених господарюючими суб’єктами угод, ціна 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів газу не підлягала зміні.
ВАТ "Газпром" з 01 січня 2006 року по 01 січня 2010 року не мав права в односторонньому порядку розірвати існуючі контракти або змінити їх – у тому числі й щодо зафіксованої ціни в 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів газу.
Згідно з існуючими контрактами та доповненнями до них НАК "Нафтогаз України" мав юридичне право з 01 січня 2006 року до 01 січня 2010 року в рахунок оплати за транзит російського природного газу через територію України отримувати газ по ціні 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів.
Газові угоди від 04 січня 2006 року між ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз України" не відповідають статтям 8, 9, 19 Конституції України, статтям 6, 10, 13, 228 Цивільного кодексу України, статтям 5, 180, 382 Господарського кодексу України, статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", статтям 15, 16 Закону України "Про міжнародні договори в Україні", а також Законам України "Про ратифікацію угод між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про гарантії транзиту російського природного газу територією України".
З юридичного погляду контракт від 21 червня 2002 року (з доповненнями) між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України після підписання газових угод від 04 січня 2006 року між ВАТ "Газпром", НАК "Нафтогаз України" та компанією "РосУкрЕнерго" й надалі залишається чинним, оскільки цей контракт в установленому порядку не змінений, не скасований, не розірваний, не визнаний в судовому порядку недіючим тощо.
У зв’язку з цим, існують достатні правові підстави повернутися до виконання сторонами умов контракту від 21 червня 2002 року (з доповненнями) між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром" про обсяги та умови транзиту російського природного газу через територію України.
Відповідно до умов зазначеного контракту (з доповненнями до нього) ВАТ "Газпром" щороку, в період з 2005 по 2009 рік, зобов’язаний надавати для забезпечення балансу газу України в рахунок оплати наданих НАК "Нафтогаз України" послуг по транзиту російського природного газу через територію України природний газ по ціні 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів, і ця ціна не підлягає зміні сторонами контракту.
До цього слід додати, що підписані газові угоди 04 січня 2006 року суперечать європейським принципам конкуренції та Енергетичній Хартії.
Чому Україна, маючи до цього законні підстави, не звернулася до міжнародного арбітражного суду в місті Стокгольмі для врегулювання тих суперечностей і безпідставних вимог з боку Російської Федерації, які виникли у зв’язку з виконанням угод з постачання газу споживачам України? Аргумент, що Росія відмовляється до цього часу ратифікувати Хартію, не виправдовує непрофесійну поведінку української сторони. Хочу нагадати, що прозорість і підзвітність є основними принципами європейського економічного управління.
Такими є висновки правової експертизи, яку склали й підписали провідні вчені-правознавці України, академіки, доктори юридичних наук, професори.
Таким чином, Україна мала всі підстави отримувати російський газ за старою ціною, і не існувало жодних об’єктивних причин для зміни цієї ситуації. Добре, що сьогодні, нарешті, у нас з’явився шанс залагодити ситуацію без завдання шкоди національним інтересам України.
Вельмишановний Вікторе Андрійовичу, з огляду на вищевикладене хочу порадити й запропонувати Вам шляхи виходу з тієї газової пастки, в яку потрапила Україна.
Перше. Необхідно ознайомити Уряд з висновками науково-правової експертизи, які свідчать про юридичну невідповідність угод, підписаних 4 січня у Москві, та дозволяють скасувати ці угоди разом із рішеннями, що спричинили низку помилкових кроків, як, наприклад, створення спільного підприємства. Ці угоди – як публічні, так і приховані – мають бути скасовані в українських судах.
Друге. Слід доручити Генеральному прокуророві України дати правову оцінку діям відповідних посадових осіб, які укладали вищезазначені газові угоди з "РосУкрЕнерго", починаючи з 2004 року, та прийняти рішення про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, які уклали ці газові угоди.
Третє. Необхідно доручити Генеральному прокуророві України негайно, в судовому порядку, поставити питання про визнання недійсними газових угод від 04 січня 2006 року, як таких, що шкодять національним інтересам України.
Четверте. Потрібно доручити відповідним структурам звернутись до арбітражного суду м. Стокгольма для отримання рішення з метою підтвердження обґрунтованості висновків правової експертизи щодо наявності достатніх правових підстав для повернення до виконання контракту між НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Газпром", згідно з яким ВАТ "Газпром" щороку в період з 2005 по 2009 рік зобов’язаний забезпечувати баланс газу України в рахунок оплати наданих НАК "Нафтогаз України" послуг по транзиту російського природного газу через територію України, постачаючи природний газ в Україну по ціні 50 доларів США за 1 тисячу кубічних метрів газу.
Переконана, що рішення арбітражного суду зобов’яже Російську Федерацію в особі ВАТ "Газпром" забезпечити баланс газу України на умовах контракту від 21 червня 2002 року (з доповненням №4 до цього контракту від 09 серпня 2004 року).
Моє бажання допомогти Україні та Вам, Вікторе Андрійовичу, є абсолютно щирим. Я особисто готова в будь-який момент взяти участь у врегулюванні проблем, пов’язаних із енергетичної кризою, за Вашим зверненням дати урядовцям всі необхідні консультації, або – за Вашим дорученням – долучитися до міжнародних переговорів із врегулювання енергетичної проблеми.