Хто ви, містере Туніс?

Якщо Україна не грала перший матч, а грала другий, то Туніс в обох матчах грав тільки перший тайм, але не грав другий Дуже багато хто розцінив невдалий дебют України як психологічний стрес, перегрів. Олег Блохін у програмі «3 тайм» сказав, що, напевно, не треба було збірну так рано привозити в Німеччину, де вона занурилася в атмосферу планетарного свята, відчула всю відповідальність, вийшла на поле й опинилася в стані м’язового паралічу. Не рухалася, не бігала, не чинила опору.
Може, у чомусь він має рацію. Хоча після матчу із Саудівською Аравією деякі питання все одно залишаються. Мені здається, що не тільки гравці дуже боялися цього дебюту, а й тренерський склад – першого матчу. Боявся Іспанії. І вивів на поле такий склад гравців, ядро якого ми вже не побачили в другому матчі. Я можу припустити, що все ж таки вибір гравців був не зовсім правильний. І тренери це визнали, змінивши склад команди в матчі із Саудівською Аравією. Проте все одно я переконаний: якби не травма Єзерського, то Ребров не грав би спочатку. На правому фланзі грали б Гусін і Єзерський. І лише із часом, якби цього вимагала ситуація, якби не було забито першого й другого голів, Ребров, можливо, і вийшов би на заміну, щоб підсилити атаку. Але після травми Єзерського необхідність змусила головного тренера піти на великий ризик. Тому що правий фланг практично був оголений, оскільки там грали два атакуючі гравці. І Шелаєв із Тимощуком мали бути особливо обережними в ролі опорних півзахисників, щоб завжди краєм ока за цим правим флангом стежити. Але зухвалість іноді дає несподівано добрі результати. Я думаю, що ось ця зухвалість передалася команді. Так само, як якесь відчуття страху від тренерів передалося команді України перед матчем з Іспанією.
Звичайно, у матчі із Саудівською Аравією допоміг дуже швидкий гол. Так само як допоміг швидкий гол Іспанії. Тому що, коли б іспанці не забили такий швидкий гол, їм довелося б докласти для перемоги значно більше зусиль. Та й узагалі незрозуміло, як би все відбулося. Але швидкий гол у таких матчах дуже допомагає. Він примушує суперника розкритися. Що Саудівська Аравія й зробила. Боязко, але зробила. І відразу отримала другий гол.
До речі, перед матчем із саудівцями дуже багато зарубіжних експертів – як німецьких, так і італійських – передрікали розгромний результат на користь України. Це тільки ми всі боялися. І тут, у Києві, і, думаю, у Німеччині. Тому що другий тайм у матчі Саудівської Аравії з Тунісом уразив по-справжньому. І ми не знали, де починалася сила Саудівської Аравії, а де – слабкість Тунісу.
Треба сказати, що тренер Саудівської Аравії – людина тактично вишукана. Але з Україною він мав проблему, тому що не бачив її гри, оскільки проти Іспанії Україна не грала. Тому Пакета абсолютно не знав, що на нього чекає. А наші гравці, окрім Шевченка, були йому просто невідомі.
Але ми все ж таки побоювалися. Усі інші передбачали і 3:0, і 4:0, і 5:0 на користь України, а ми побоювалися. Після матчу можна, звичайно, говорити, що дарма, але я вважаю, що не дарма. До будь-якого суперника слід ставитися з повагою. І Україна це продемонструвала.
Хто ви, містере Туніс?
У двох іпостасях (як і Україну) ми побачили й Туніс. Якщо Україна не грала перший матч, а грала другий, то Туніс в обох матчах грав тільки перший тайм, але не грав другий.
Якщо подивитися на геометрію гри Тунісу, то видно, що Роже Лемерр розподіляє своїх гравців у центрі поля так, як дозволяє суперник. Якщо суперник відсовує лінію оборони глибше, то Туніс, відповідно, зміщується глибше в зону оборони супротивника й там його зустрічає. Якщо команда, що обороняється, починає грати в центрі поля, то півзахист Тунісу відсовується. Вони пристосовуються до суперника. На перший погляд тунісці – агресивна команда з дуже рослими й фізично сильними гравцями. Неправда. Вона неагресивна. Вона пристосовницька.
Що зробив Туніс у першому таймі проти Саудівської Аравії, яка грала за схемою: чотири захисники – три півзахисники – два атакуючі півзахисники під нападника та один висунутий уперед нападник? Узяв і відрізав трьох півзахисників від двох атакуючих півзахисників. Тобто повністю припинили подачу м’ячів цим двом гравцям, які грали під нападником. Тому ніяких небезпечних моментів біля воріт тунісців не було.
У другому таймі Саудівська Аравія не зробила нічого такого надприродного. Просто прискорила гру. Почала більше грати на флангах і в одне торкання.
І тут у Тунісу почалися проблеми. Тому що, коли граєш на флангах і в одне торкання, завжди створюєш чисельну перевагу в зоні м’яча. Саудівці почали їх перегравати й забили два голи. У принципі, так мало б закінчитися – 2:1. У доданий час Туніс забив абсолютно випадковий гол. Але загалом у другому таймі саудівці їх переграли остаточно.
Із тунісцями м’яч тримати не треба. Тому що їхні півзахисники встигають відтягнутися. Вони не дуже швидкі. Вони масивні й важкі. Але якщо тримати м’яч у центрі поля, то вони встигають відійти. А якщо грати швидко, то не встигають. І тоді ти маєш чисельну перевагу.
У матчі Тунісу з Іспанією ми спостерігали приблизно те ж саме. Іспанія перший тайм грала за схемою 4–3–3. І за визначенням у центрі поля Іспанія була в чисельній меншості. А Туніс на матч з Іспанією вийшов з одним нападником і п’ятьма півзахисниками. Отже, у них весь час було на дві людини більше. Тому що нападники Іспанії – Фернандо Торрес і Вілья – не повертаються в захист. Тож нічого випадкового ні в тому, що Туніс забив Іспанії гол, ні в тому, що не давав Іспанії грати, немає. Тому що їх було більше. На людину з м’ячем завжди йшли два гравці. А Іспанія, навіть коли б вона намагалася відбирати м’яч, просто не мала гравців. Два флангових – Серхіо Рамос із Перньє – і три півзахисники. Але із цих трьох півзахисників гарний у відборі м’яча тільки один. Це Сенна. Решта переважно творчі гравці. Через те Тунісу тактично було легко.
Але в другому таймі Арагонес провів, я б сказав, тактичну революцію. Навіть не тільки щодо того, що він перейшов до схеми 4–4–2. Причому не відразу, а поступово. Тому Іспанія забила гол лише на 70-й хвилині. Арагонес ще й змінив центр поля. Він дав центрові практично п’ятьох гравців і чисельно врівноважив там ситуацію. Крім того, Туніс трішки підвела фізична форма. У них зменшилася інтенсивність гри, тому що мати двох гравців проти людини, у якої м’яч, завжди дуже клопітно. І команда, яка так грає, має бути не просто дуже сильною фізично, а ще й різноманітною. Тобто в центрі поля мають бути різні гравці. Потужні й не дуже швидкі у поєднанні з дуже швидкими. Але в Тунісу в центрі поля гравці дуже однорідні. І ось тут Іспанія заграла у свій футбол. Іспанці відбирали м’яч на половині поля Тунісу або в центрі й потім по флангах ішли в одне торкання вперед. Тобто розтягнули півзахист Тунісу. От і весь підсумок матчу. Причому могло бути й 4:1, і 5:1, і 6:1...
Ми їх чи вони нас?
Які із цього слід робити висновки? Я цілковито переконаний, що тунісці проти збірної України гратимуть 4–4–2. І я майже певен, що гратиме Дос Сантос. Бо його відновлювали, берегли й не випустили на матч з Іспанією. А оскільки матч з Україною – це найвирішальніший матч для Тунісу, то на поле вийде й найсильніший і найнебезпечніший їхній форвард.
Що потрібно робити Україні? Із Тунісом не можна грати глибоко в обороні. Треба приймати бій у центрі поля. Слабкі місця в Тунісу – це гра низом двох центральних захисників. Це, власне, відсутність швидкості в півзахисту, що компенсується фізичною силою. Сильне місце в Тунісу – це два форварди. І Україні потрібно буде перекрити їм подачу м’ячів. Крім того, Туніс любить грати довгими передачами, перескакуючи центр поля. Це теж треба мати на увазі. І жодним чином не можна дозволяти їм створювати положення кількісної переваги в зоні м’яча.
Тому, я думаю, Блохін не гратиме так, як він грав із саудівцями: чотири захисники – два опорних – лінія трьох творчих півзахисників і Шевченко попереду. Я майже переконаний, що якщо з Єзерським усе буде гаразд, то він і Гусєв гратимуть справа. (І це буде схема 4–5–1).
Після того як вони зіграли із Саудівською Аравією, звісно ж, на полі будуть Шелаєв і Тимощук. Це гравці для реальної фізичної боротьби. А в матчі з Тунісом буде багато саме фізичної боротьби. І тунісців потрібно змусити втомитися в першому таймі. Отже, треба йти у відкритий бій. І це буде бій у центрі поля, без жодних сумнівів. Тому – Шелаєв і Тимощук. У цьому я впевнений. Справа – Гусєв і Калиниченко, який просто блискуче зіграв із саудівцями. Думаю, що Воронін гратиме під Шевченка. Можливо, він матиме трішечки більше свободи, ніж інші, бо в Тунісу в центрі поля чотири гравці, а не п’ять. Якщо ж Єзерський не відновиться, то, звичайно, Україна постане перед проблемою. Адже грати з Тунісом без правого захисника, коли Гусєв і Ребров атакують на фланзі, мені здається, дуже й дуже небезпечно.
Туніс розуміє, що в цьому матчі Україні нікуди особливо ломитися не потрібно. Ломитися треба самому Тунісу, і зробити з Україною те, що Україна зробила із Саудівською Аравією, – забити швидкий гол, примусити Україну розкритися й грати на контратаках. Оце і є найнебезпечнішим, причому перші двадцять хвилин, які, на мій погляд, будуть найвирішальнішими. Якщо ж Туніс перші двадцять хвилин гол не забиває, то тоді, я думаю, Україна почне шукати можливості. Тим паче що в нас є ще й Шева. Він вочевидь у кращому стані, ніж був у матчі з іспанцями. І зараз можна сказати, що рішення Блохіна випустити його на матч з іспанцями було правильним. Хоч над Шевою й знущалася дуже некомпетентна спортивна преса. Але знущатися з людини, яка виграла «Золотий м’яч» і за яку Абрамович заплатив 50 мільйонів, я б не став. У матчі із Саудівською Аравією він різко покращав і закінчив його на підйомі. І я думаю, що коли в України все складеться добре (стукаю по дереву), то до 1/8 фіналу Шевченко буде в гарній формі.
Драма по-французьки
Ну й коли ми вже згадали про 1/8 фіналу, то не можна не сказати про ту групу, з якою схрещується збірна України. Це група, котру можна назвати «французька драма».
Я завжди вважав, що проблема Франції – це проблема тренера збірної. Раймон Доменек мені видається людиною у футболі недалекою. По-перше, у нього є свої улюбленці, і він про це каже відверто. По-друге, у нього, здається, дуже відстале бачення футболу. Наприклад, якщо в нього є Анрі, який в «Арсеналі» грає практично один і звик до великого простору, то він покладає на нього ту саму функцію у збірній. І при цьому саджає на лаву Трезеге, який є найсильнішим у світі форвардом у штрафному майданчику. Трезеге – гравець стилю Мюллера 60–70-х. Тобто гравець, який у штрафному майданчику все підбирає й підгрібає. Але він сидить на лаві. Чому? Тому що Зідан уже не такий рухливий, як раніше, і це треба компенсувати насиченішим півзахистом. А переконати протягом місяця зборів Анрі, що треба грати не так, як в «Арсеналі», бо це не клуб, а збірна, Доменек не може. Хоча реально Анрі мав би грати інакше. Грав же він із Трезеге в парі на чемпіонаті Європи у 2000 році, і виграли фінал проти Італії. І Трезеге забив «золотий м’яч».
Тобто сьогодні наймогутніша зброя Франції – це пара Анрі – Трезеге. А не використовувати наймогутнішу зброю – це означає грати так, як Франція грає сьогодні. Адже в такій групі, як Південна Корея, Того та Швейцарія, не треба грати двома опорним захисного типу півзахисниками, як Війєра та Макелеле. Це перебір. Але тренер узяв собі в голову якусь схему, і це для Франції проблема.
Але я думаю, що Франція з групи все ж таки вийде. Хоча якщо вона не змінить тактику гри, то застрягне в 1/8 фіналу. І якщо з групи вийде Україна, то я майже схилявся б до того, що для України Франція – краще, ніж Швейцарія чи Південна Корея. Бо Південна Корея бігає 99 хвилин без упину. І головне, що ця команда ніколи не втрачає віру в те, що може змінити хід матчу. Вона програвала Того й виграла 2:1 на останніх хвилинах. Вона програвала Франції, але зрівняла рахунок знову ж таки на останніх хвилинах. А це свідчить про те, що в команди є дух, є сила, є фізпідготовка.
І головне – є люди, які на останній хвилині можуть забити гол. Це надзвичайна зосередженість. Тож Корея – дуже неприємний суперник.
Швейцарія, у свою чергу, грає в доволі простий, дисциплінований, робітничо-пролетарський футбол.
І з нею не треба боротися так, як треба буде боротися з Тунісом. З єдиною різницею, що Швейцарія грає 90 хвилин. Але щоб робити такі прогнози, спочатку все ж таки треба вийти із групи.