Шум у великому місті
Нині шум стає все більшою проблемою для великих міст. Важко знайти киянина, який хоч раз у житті не потерпав від гуркоту автотранспорту чи завивання “болгарки”. Всесвітня організація охорони здоров’я торік рекомендувала європейським країнам переглянути ці нормативи. В Україні санітарно допустимі норми рівня шуму затверджено ще за часів Радянського Союзу. Наразі науковці й медики наполягають на жорсткіших нормативах хоча б у нічний час.
Одним із найжорстокіших покарань давнього Китаю було шумове. Жертві не відрубували голову, а прив’язували до стовпа, і день і ніч довкола бідолахи голосно грали флейтисти, барабанники. Від шуму людина спочатку божеволіла, а тоді в муках помирала. Перші в Європі закони про тишу були прийняті в Англії ще в ХVI столітті. Одне з цих положень не скасовано і донині — воно забороняє чоловікам бити своїх дружин із 21-ї вечора до 6-ї години ранку.
Підвищений рівень шуму став постійним супутником “цивілізованої” людини. Щодня на вулиці Києва виїжджають сотні тисяч авто, і на столичних автомагістралях, таких як, наприклад, проспект Перемоги, він сягає 78 децибелів (дБ). Некомфортно також жити неподалік аеропортів. Потерпають від шуму і мешканці будинків, поруч із якими ведеться житлове чи інше будівництво. Як розповів головний державний санітарний лікар Київської міської санітарно-епідеміологічної станції Анатолій Пономаренко, в Україні чинні санітарно допустимі рівні шуму затверджено ще за часів Радянського Союзу — для житлових будівель вони не повинні перевищувати 40 дБ вдень і 30 дБ вночі. Проте часто-густо на них не зважають ні будівельники, ні самі мешканці. Про це свідчать численні звернення до столичного саІІ-центру. Хоча скарги на будівництво та ремонти і не входять до десятки найболючіших проблем киян, проте й не останні. Наприклад, лише за “спокійний” липень на телефон 15-51 надійшло понад 170 скарг на гучні ремонтні роботи та сусідів.
У всіх країнах світу нормативи рівня шуму приблизно однакові й “продиктовані” фізіологією — комфортно людина почувається при 30—40 дБ — гучність спокійної розмови двох осіб. Проте в сучасному динамічному світі забезпечити такі умови дуже важко. За словами старшого наукового співробітника лабораторії гігієни шуму житлових і громадських споруд Інституту гігієни та медичної екології імені Марзєєва Петра Семашка, країни Європи та США пішли доволі цікавим шляхом — з одного боку, аби стимулювати економіку, там дещо високі нормативи рівня шуму для підприємств і будівництва, а з іншого — жорсткі вимоги щодо дотримання тиші для житлових приміщень. Зокрема, торік ВООЗ рекомендувала країнам- членам ЄС понизити дозволену “планку” шуму в нічний час для житлових приміщень, бо галас і гуркіт за вікном порушують людський сон, що в свою чергу впливає на пониження працездатності і в кінцевому результаті завдає економічних збитків.
Як пояснює Петро Семашко, науково доведено, що хронічне недосипання через шум призводить до стресів, гіпертонічних хвороб і навіть виразки шлунка. Тому нині фахівці Інституту імені Марзєєва обговорюють потребу зробити нічний норматив рівня шуму жорсткішим хоча б на 5 дБ. Проте найбільшою проблемою є не впровадження нових нормативів, а хоча б дотримання чинних.
