В 1/4 фіналу збірна України зіграє проти Італії

Треба знову стати героями
Хотів би почати з невластивого для себе ходу – поставити українським футболістам оцінки за десятибальною шкалою, як заведено робити в спортивних газетах. Хоча сам по собі цей прийом для футболістів неприємний: по-перше, вони далеко не школярі, по-друге, самі чудово знають, які завдання дістають і як їх виконують, а нам збоку не завжди все зрозуміло.

Шовковський був гравцем у покер

Однак матч України зі Швейцарією був таким, що можна ставити оцінки, бо всі вони високі. У футболі вважається, що оцінка 6,5 бала – це дуже добре зіграний матч. 7 – це вже відмінно зіграний матч. 8 – це вже шедевр. Коли, скажімо, форвард забиває три голи. 9 балів практично ніколи не буває.

Так от. Шовковському я даю 9 балів. Протягом матчу в нього було небагато роботи. (Щоправда, один раз серце зупинилося, коли м’яч потрапив у перекладину). Але це під час пенальті... До речі, швейцарці дуже погано били. Я це відношу до їхнього віку: після Гани вони наймолодша команда на чемпіонаті світу. А після 120 хвилин гри молодість, звісно, не найкращий порадник. Дуже добре продемонстрував це Штреллер, коли перед пенальті молов язиком. Ну пацан... Я думав: ось зараз візьме й відкусить. До того ж вони бачили спокійний, зосереджений вираз обличчя Шовковського. І це на молодих швейцарців також не могло не вплинути. І от за цю холоднокровність Шовковського. За те, що він протягом всього матчу давав обороні грати дуже спокійно, психологічно врівноважено. За те, що під час пенальті був ще й гравцем у покер – із таким виразом обличчя, що з нього нічого не можна прочитати. За це йому 9 балів.

Гусєв – 9 балів. У мене немає слів. Те, що зробив Гусєв на полі проти Швейцарії, – це подвиг. Він один грав на фланзі і переграв на цьому фланзі всіх швейцарців, які в трьох матчах показали, що вони чудово грають у фланговий футбол. Звичайно ж, в оцінку входить забите вирішальне пенальті. Коли він ішов до м’яча, я подумав: «Боже! Звідки в нього беруться сили?»

Ващук – 8 балів. Усі знають його проблеми зі швидкістю, але в матчі зі Швейцарією це було зовсім непомітно. Бо він жодного разу не помилився у виборі позиції. І в цьому матчі він приховав усі свої слабкості.

Гусін – 8 балів. Жодного небезпечного удару ні з боку Фрайя (окрім штрафного, який ми не рахуємо), ні з боку Штреллера, коли у Швейцарії грали вже два форварди. Жодного моменту, що запам’ятався б нам, у штрафному майданчику України. І це при тому, що Гусін грав не на своїй позиції.

Несмачний. Я йому даю 8 балів – хоча, можливо, він заслуговує й на більше – тільки тому, що в певні моменти він надто довго тримав м’яча. А загалом на фланзі він теж зіграв велику гру. Тим паче що він ще й дістав кілька травм. Але зціпив зуби й продовжував абсолютно самовіддану гру. Просто боєць.

Тимощук – 9 балів. Як і Гусєву. Тому що, крім величезного обсягу роботи, він ще й підстраховував усіх. Це надзвичайна зосередженість. Бо ти повинен читати гру суперника. Ти повинен читати результат боротьби. Щоправда, якби Тимощук бив пенальті, я думаю, він би міг і не забити. Адже він бігав ще більше, ніж Гусєв. Зрозуміло, що Тимощуку й Шелаєву Блохін наказав не підпускати швейцарців до штрафної. Він розумів, що команда слабка в обороні, і Тимощук у цьому матчі протягом усіх 120 хвилин був просто обличчям команди.

Шелаєв – 8 балів. Він грав трохи позиційно. Хоча менш динамічно. Але все одно практично безпомилково.

Воробей – 7 балів. Тому що, знов-таки, не знаючи, яке саме завдання він дістав від тренера, мені здалося, що він не зміг дати більше, ніж дав. А кілька разів можна було зробити так, щоб оборона Швейцарії опинилася в дуже скрутному становищі. У нього були такі ситуації, але він їх просто не використав.

Калиниченко – 7 балів. Бо його довелося замінити, оскільки він просто не витримав 90 хвилин. Хоча скільки він грав – усе на дев’ятку. Але в нього немає фізичної витривалості на 90 хвилин. Не кажучи вже про 120. А так у грі на фланзі проти Барнетті й Дегена він зробив просто все можливе.

Воронін – я б йому дав 7, тому що йому не вистачає останнього руху. Треба трішечки точніше зупиняти м’яча, точніше віддавати пас. Людина, яка грає на його позиції, повинна мати одну якість: знати, що робити з м’ячем ще до отримання м’яча. І тут Воронін програє іншим гравцям частки секунди. Але ці частки секунди – вічність.

Шевченкові я даю 7 балів, бо вважаю, що він поки що не в ідеальній формі. Проте він стовідсотково грає на команду, жодним чином не на себе. Він зробив у грі дві речі, дуже небезпечні й майже голеві: кидок головою та влучення в перекладину й, звісно ж, удар, коли він із правої ноги переклав м’яча на ліву, й дуже швидко вдарив. Це може тільки Шевченко, немає більше такого гравця у збірній України, та й на чемпіонаті світу немає. Якщо такий удар спрямовує м’яч у ворота, то це на 99 відсотків гол. І крім того, Шевченко не забив пенальті. Можна сказати, що в понеділок був найважливіший матч у його житті. Тому він не мав права не забивати це пенальті. Далі його врятували хлопці.

Ребров – 7 балів. За пенальті. Це було дуже важке пенальті. Після того як забив Мілевський і знову не забили швейцарці, це був той крок, що виводив Україну вперед. Психологічно переломний момент.

Мілевський – 8 балів. За те, що він відразу увійшов у гру. За те, що відразу налякав швейцарців. За те, що в кожному епізоді, у якому він входив у гру, він був для них дуже небезпечний. Це нелегко: він – молодий гравець, досить масивний. Гравцям із такою статурою дуже складно швидко входити в гарячий матч, але він це зробив. Плюс, звичайно, забите пенальті. Але на те, як він пробив пенальті, я дивлюся із двох боків. З одного боку, це було дуже важко. Тому що, якби він не забив, була б велика психологічна проблема. Із другого – він забив. І забив принизливо для швейцарців.

Блохін – 9,5 бала. Він, звісно, усе знав про свою команду. Він усе знав про Швейцарію. Він дав гравцям такі завдання, щоб цілковито виключити прохід швейцарців по флангах у штрафний майданчик. І 9,5 бала йому за те, що гравці виконали його завдання. Адже гравці – не мавпи. Вони вірять у його розуміння футболу. Це найважливіше, що в нього є, – розуміння футболу. У нього є тренерський стиль. Гравці вірять у його бачення суперника та матчу, у його бачення власних сил і слабкостей. І це, звичайно, велика заслуга і його, і тренерського штабу. Тож 9,5 бала і Блохіну, і всьому тренерському штабу.

Made in Italy проти made in USSR

Перед матчем України з Італією хочу сказати, що сьогодні тренерський штаб збірної України абсолютно італійський, а от уболівальники абсолютно радянські. Чому? Тому що футбольна культура Італії заснована на тому, що італійці не просто поважають кожного суперника – вони роблять з нього потенційного чемпіона світу. Для Італії слабких суперників не буває. Вивчаючи суперника перед матчем, італійці роблять його дедалі страшнішим, дедалі сильнішим, нагнітаючи пристрасті.

Напередодні матчу з Австралією італійські газети писали про нього так, що здавалося, ніби Італія гратиме ну, скажімо, із Бразилією. І в підсумку команда вийшла на поле з величезною повагою до супротивника. Зі знанням, розумінням і повагою. Це саме робить сьогодні й тренерський штаб України, який розуміє, що коли ми кажемо «сучасний футбол», то автоматично розуміємо, що це частина сучасного світу. Глобального світу, світу, де всі все про всіх знають. І в цьому велика відмінність від тих же 70-х або 80-х років минулого століття, коли не було таких комунікацій, Інтернету, міжнародних зв’язків, масового туризму. Сьогодні про яке-небудь цунамі в Південно-Східній Азії всім відразу стає відомо стільки ж, скільки й місцевим жителям. І те саме відбувається й у футболі. Ми знаємо про їхній футбол не менше, ніж місцеве населення. Ми навіть про Того знаємо майже все. А на чемпіонаті світу слід знати ще більше. Адже це не просто гра у футбол. Це протистояння народів і їхніх культур, тому потрібно дуже добре розуміти всі психологічні особливості. Італія це робила й робить. І тренерський штаб України це теж робить. А ось українські вболівальники – ні. Усі фанати, експерти-аматори, словом, ті, хто перебуває навколо збірної, як і раніше, абсолютно радянські. І світ вони, як і раніше, сприймають як холодну війну, де є буржуї, які один одному допомагають, і є ми. І всю несправедливість спрямовано проти нас, хоча ми дуже хороші. Тому що ми за світле майбутнє всього людства, а от вони – капіталісти й буржуї. І це величезний контраст, який сьогодні є між збірною та рештою країни.

Тому що нескінченні розмови про те, що Італія, яка на останній хвилині начебто отримала від іспанського судді подарунок у вигляді пенальті, – це теж звідти. Адже ніхто не враховує, що іспанці й італійці у футболі просто ненавидять один одного, це антиподи. Ніде жодна перемога Італії не висвітлюється з таким презирством, як в Іспанії. Тому уявити собі, що іспанський суддя зробив подарунок Італії просто неможливо. В Італії це викликає сміх. Хоча в Італії всі написали, що це спірне пенальті.

Що стосується майбутнього матчу, то можна почати з прикладу. Австралійський тренер Гус Хіддінк – чарівник і тренер від Бога, граючи з італійцями, завжди створює труднощі. Він виграв в Італії в 18 фіналу чотири роки тому, будучи тренером Кореї. Так, там була реальна допомога судді, тому що він не хотів вибивати господиню чемпіонату в 18 фіналу. Але, з другого боку, він знає, що італійці – люди емоційні, що італійців треба провокувати, що вони на провокації відповідають, тому Гус Хіддінк для Італії найбільш незручний тренер. Так от, у другому таймі в матчі проти Італії він нікого не поміняв, команда грала в тому ж складі та з одним форвардом до 80-ї хвилини. І лише тоді замість Стерйовського на поле вийшов Алоїзі. Майже в такому ж складі Хіддінк грав і з Бразилією. Але тоді, програючи 1:0 із початку першого тайму, він випустив Алоїзі на 69-й хвилині, тобто Австралія почала грати двома форвардами на 10 хвилин раніше, ніж у матчі з Італією. І коли за 10 хвилин до кінця матчу Хіддінк прибрав Стерйовського, в італійського захисника Гроссо на фланзі не стало опонента. І на 93-й хвилині він пішов уперед, отримав пас від Тотті, обвів двох гравців і заробив пенальті.

Гус Хіддінк розумів, що ця заміна ризикована, але все одно ризикнув. Після матчу на прес-конференції він сказав, що вже готувався до додаткового часу й ніяк не чекав, що Італія піде вперед. Просто австралійці чудово розуміли, що гол вони ніколи в житті не заб’ють. Вони могли грати двісті хвилин, чотириста хвилин, два дні – гол Італії вони б усе одно нізащо не забили: у них немає нападників такого класу. А от у пенальті італійці не мастаки, вони програли три чемпіонати світу підряд – фінал, півфінал і чвертьфінал, саме не забивши пенальті. Хіддінк це знав, але навіть він не чекав, що Італія піде вперед удесятьох. Але це і є суть Італії. Навіть удесятьох, щойно вони бачать, що тренер суперника щось поміняв, блискавично це використовують. Італія не вибачає тактичних помилок. Щоб скористатися заміною в австралійців, Італії знадобилося сім хвилин. На фланзі, що відкрився, вони почали атакувати на 87-й хвилині, і через шість хвилин атака завершилася пенальті.

Італія помилок не вибачає

У майбутньому матчі найбільшою проблемою України буде фізпідготовка. Тому що Україна грала пізніше, ніж Італія, тому що грала сто двадцять хвилин і додатково била пенальті. З точки зору й емоційного, і фізичного навантаження – це величезна витрата сил. Відновитися за два дні дуже складно, а лава запасних в України невелика. Ті самі гравці, які були героями матчу зі Швейцарією, мають стати героями матчу й з Італією. Чи зможуть Гусєв і Тимощук відбігати стільки ж – це питання. І тут, звичайно ж, ми знову повертаємося до Шевченка. Шева – це гравець, який, природно, знає кожного італійського гравця. Із багатьма з них він грав в одній команді, з іншими в нього були серйозні баталії, як із тим же Каннаваро. Щоправда, за Італію не гратиме Алессандро Неста, у нього травма; не гратиме Матерацці – його дискваліфіковано; не гратиме не надто досвідчений, але дуже гарний захисник Барцальї.

Але Італія все одно має традиційно сильну оборону, тому, звичайно, вся надія на Шевченка. І трішки на Вороніна. Тому що італійці взагалі не знають Вороніна.

Україна вдруге зустрічається з командою, яка не пропускає. Швейцарія залишила чемпіонат світу, так і не пропустивши жодного гола. Італія сама собі забила один із найабсурдніших м’ячів узагалі в історії чемпіонатів світу. Тому з Італією треба забивати. І я думаю, що тренерський штаб збірної України чудово розуміє, що забивати доведеться.