Хто жене «Шанс» під укіс?!

Ігор Кондратюк, незважаючи на цілком заслужений зірковий статус, справляє враження людини адекватної, поміркованої та вихованої, себто без усіляких там зіркових відхилень, що аж через вінця виплескуються з більшості тієї челяді, котру він із напівпідвальних перукарень і закрійних майстерень вивів на блакитні екрани.Ігор Кондратюк, незважаючи на цілком заслужений зірковий статус, справляє враження людини адекватної, поміркованої та вихованої, себто без усіляких там зіркових відхилень, що аж через вінця виплескуються з більшості тієї челяді, котру він із напівпідвальних перукарень і закрійних майстерень вивів на блакитні екрани.

Пригадую, що народний проект «Караоке-Шанс» розпочинався справді максимально наближеним до реальної дійсності, тому і здобув прихильність серед звичайних людей, незалежно від того, де вони мешкають – у столиці чи у Крижополі. Абсолютно точним продюсерським потрапляням «у яблучко» стало запрошення на роль ведучих Могилевської та Кузьми. Ця парочка «антагоністів» одразу зачепила, заінтригувала, збунтувала і, найголовніше, змусила всіх шукачів сценічного щастя повірити у свій «Шанс».

«Караоке на Майдані» Кондратюк залишив за собою і проводить цей марафон талантів гідно, намагаючись бути справедливим і, що найголовніше, людяним, розуміючи, що має справу з людьми обдарованими, котрих легко образити.

Сьогодні ж «Караоке-Шанс» справляють враження двох протилежних світів. «Караоке», умовно кажучи, – світ плебеїв, а «Шанс» – каста обраних, що супроводжує «вихідця з народу» до мрій і допомагає торкнутися до «бруду шоу-бізнесу», як висловився в останній програмі черговий новоспечений продюсер, що сам у тому шоу-бізнесі, як то кажуть, встиг лише «пукнути» на 0,5 копійок і сам, даруйте, від власного зіркового «амбре» очманів. Загалом усі «підсобні» цієї програми давно не фільтрують власний «базар», тому абсолютно щиро та по-простяцьки наївно гонять з екрану відверту «чорнуху», бо інакше просто не вміють, не навчені.

Переглянувши кілька останніх програм, я дійшов висновку: чим менше у «Шансі» Могилевської та Кузьми, тим більше програма скочується на манівці в усіх сенсах і починає нагадувати тусовку самодіяльних аматорів. Невже Ігор Кондратюк цього не помічає, не зауважує, що всі ці стилісти-гламурісти, яких для початку самих слід прогнати крізь салони та спортзали, а потім іще навчити артикулювати, просто зі шкіри власної лізуть, аби пропіаритися за будь-яку ціну. Хіба у прогамі «Шанс» змінилася мета, у якій я досі був переконаний, – допомагати таланту реалізуватися, засвітитись, доторкнутися до справжнього сценічного життя. Можливо, у програми існує таємний статут, за яким так званим продюсерам рекомендовано знущатись, ображати, принижувати, висміювати, кепкувати з героїв шоу? Тоді це інша історія і про таку «фішку» слід чесно говорити, мовляв, ми вас опустимо до рівня унітазу, бо ми тут призначили себе «зірками».

Прикметно, що в «Шансі» майже перестали з’являтись артисти першої величини, а деякі – і взагалі ніколи не світились у цій «творчій» лабораторії.

Іще один недолік: із «Шансу» майже зникла українська мова, за винятком особливої мови Кузьми, а російська – це суцільний сленг перукарень і примірочних. Мудрі кажуть, що для іміджу інколи ліпше мовчати, але ж воно не мовчиться, бо «служанки» давно втратили всі можливі і неможливі гальма і на божевільній швидкості несуть гарний проект «Шанс» під укіс.

Звичайно, я дещо гіперболізував, але щоби так не сталось, Ігорю Кондратюку треба вчасно зірвати стоп-кран.